...Будь ласка, подаруй мен? свою ненависть… (1/1)

...Хочу тисячу журавл?в з паперу в?д тебе в подарунок.Хочу, щоб вони були розм?ру з мою руку ? кольору блакиттю. Нехай ти складеш ?х в коробку, яку особисто в?ддаси мен? при зустр?ч?. Ми в?зьмемо ? запустимо ?х разом у палюче небо…...Нав?ть якщо ти не зможеш зробити тисячу журавлик?в, то зроби хоч сто. Це теж сподоба?ться мен?. Я хочу, що б ти згинав цей пап?р сво?ми руками, що б тоб? н?хто не допомагав. Ти ц?кавитимешся весь цей час ?нав?що?, проклинаючи м?й каприз…...Складай ор?гам? ? думай, нав?що ж я побажала такий подарунок. Ти просто не зрозум??ш, що я хочу в?дчути кр?зь пап?р твою кроп?тку роботу, тво? рухи пальцями, твою ненависть…... Я упевнена, що в процес? роботи ти поранишся папером ? не раз. Руки втомляться загинати щ?льний пап?р. Можливо, нав?ть з'являться мозол?. Все б?льше ? б?льше ти почнеш дратуватися через нев?рно загорнутий кут в?д пом'ятого паперу. Але, я упевнена, ти продовжиш свою роботу. Ти об?цяв…...На дев'яносто дев'ятому журавлику ти зненавидиш мене: м?й характер, мо? сльози, мо? оч? — усе, що пов'язано з? мною. Ти обм?рковуватимеш наш? р?дк?сн? зустр?ч?, наш? коротк? розмови, розташування наших територ?й не поруч, те, що нас зв'язу?, а що н?. Але це не ма? значення. Ти викона?ш об?цянку…...Зробивши сотий журавлик, ти привезеш ?х ? вручиш особисто в руки. Я подивлюся всередину коробки ? весело посм?хнуся, а пот?м запрошу тебе на дах найвищо? буд?вл?. Просто помилуватися мо?ю кра?ною. А пот?м в?дкрию коробку ? викину частину журавлик?в, щоб вони полет?ли догори, зд?ймаючи простори. Запропоную теж саме ? тоб?. Ти викинеш усе, що залишилося. Ти викинеш ус? сто причин сво?? ненавист?.… А пот?м полегшено з?тхнеш, ? ми почнемо насолоджуватися життям. Спасиб?, що подарував мен? свою ненависть, К?ку…